Попередники
За період існування академії (Київського інституту удосконалення лікарів, Київської медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика) її очолювали професори М.А.Левитський (1918-1922), О.Б.Бернштейн (1922-1938), О.А.Черняк (1938-1941), Я.А.Охріменко (1943-1944), В.П.Комісаренко (1944-1944), І.І.Кальченко (1944-1957), В.Д.Братусь (1957-1959), М.Н.Умовіст (1959-1984), В.М.Гирін (1984-2002). Останні понад сорок років (1959-2002) управління академією здійснювали професори Умовіст М.Н. і Гирін В.М.
УМОВІСТ Михайло Нестерович (1919 - 2005) - Заслужений працівник вищої школи України (1978), доктор медичних наук (1970), професор (1971), завідувач кафедри топографічної анатомії та оперативної хірургії (1972 - 1990). В 1942 р. закінчив Київський медичний інститут. В 1970 р. захистив докторську дисертацію "Хирургическая анатомия предсердно-желудочковой проводящей системы при наличии врожденных дефектов перегородок сердца". Вихованець наукової школи акад. М.М.Амосова. Автор 110 наукових праць, в тому числі 1 монографії. Науковий напрямок - хірургічна анатомія стравоходу, морфологія і хірургія серця та судин, раневий процес. Під його керівництвом виконані 1 докторська та 3 кандидатських дисертації. Учасник Великої Вітчизняної війни. Нагороджений орденами Леніна, Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапору, Знак Пошани, двома орденами Вітчизняної війни та Червоної Зірки, медалями. Відмінник охорони здоров’я. При ньому, починаючи з 1965 р., інститут знаходився у підпорядкуванні Міністерства охорони здоров'я колишнього СРСР.
ГИРІН Віталій Миколайович (1936 - 2002) - Заслужений діяч науки і техніки України (1993), доктор медичних наук (1982), професор (1985), перший завідуючий кафедрою вірусології (1985). В 1960 р. закінчив Київський медичний інститут. В 1982 р. захистив докторську дисертацію "Ентеровіруси в стічних водах і наукове обґрунтування засобів деконтамінації". Вихованець Київської наукової школи мікробіологів і вірусологів (проф. С.С.Дяченко, проф. В.Ф.Голуб, чл.-кор. АН України В.П.Широбоков). Автор 150 наукових праць, в тому числі 9 монографій, підручників, книг. Науковий напрямок - вивчення екологічних питань розповсюдження ентеровірусів, ентеробактерій в стічних водах та інших об’єктах зовнішнього середовища. Обґрунтував закономірності очистки стічних вод від патогенних вірусів та бактерій на бар’єрних спорудах великого міста, розробив нові методи концентрації та виявлення ентеровірусів і інших агентів із зовнішнього середовища та з організму людини. Під його керівництвом виконані 2 докторських і 4 кандидатських дисертації. Нагороджений орденами За заслуги III ст.,Трудового Червоного Прапору, Знак Пошани, медалями,Почесною Грамотою Президії Верховної Ради України. Заступник міністра охорони здоров'я України (1978-1984).Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. В період його керівництва Київський інститут удосконалення лікарів перейшов у підпорядкування МОЗ України (1991, жовтень), а в травні 1996 р. був реорганізований у Київську медичну академію післядипломної освіти, якій в 1998 р. присвоєно ім'я П.Л.Шупика.
