Сторiнка: 3
МАКАРОВ Анатолій Васильович (1937) - Заслужений лікар України (1993), лауреат Державної премії України (1997), кандидат медичних наук (1975), професор (1996),завідуючий кафедрою торакальної хірургії та пульмонології (1988). В 1960 р. закінчив Київський медичний інститут. В 1974 р. захистив кандидатську дисертацію " Клініка, діагностика та хірургічне лікування аденом трахеї та бронхів". Учень проф. О.М.Авілової. Автор понад 200 наукових праць. Науковий напрямок - травматичні пошкодження грудної клітини, хірургія стравоходу і органів дихання, відновлювана хірургія органів черевної порожнини. Нагороджений медалями. Відмінник охорони здоров'я.
МАМОЛАТ Олександр Самійлович (1910-1991) - Заслужений діяч науки України (1975), Заслужений лікар України (1969), доктор медичних наук (1965), професор (1971), завідуючий кафедрою фтизіатрії (1959-1960). В 1936 р. закінчив Київський медичний інститут. В 1965 р. захистив докторську дисертацію "Розробка та наукове узагальнення методики і організації лікування хворих деструктивним туберкульозом". Автор 160 наукових праць, в тому числі 3 монографій. Науковий напрямок - епідеміологія та статистика туберкульозу, організація боротьби з туберкульозом на селі, історія фтизіатрії. Під його керівництвом виконані 5 докторських та 15 кандидатських дисертацій. Учасник Великої Вітчизняної війни.Нагороджений орденами Червоної Зірки, Трудового Червоного Прапору,Жовтневої революції, медалями.
МАНЬКІВСЬКИЙ Борис Микитович (1883-1962) - академік АМН Росії (1944), Заслужений діяч науки України (1943), доктор ме дичних наук (1935), професор (1935), завідуючий кафедрою нервових хвороб (1922-1941). В 1909 р. закінчив медичний факультет університету Св. Володимира. Учень проф. М.М.Лапинського. Автор більше 170 наукових праць, в тому числі 25 монографій. Науковий напрямок - питання клінічної неврології і нейроонкології. Першим в країні описав пухлину шишковидного тіла, в світовій літратурі - клініку краніофарингіом. Один з основоложників української школи невропатологів. Під його керівництвом виконані 5 докторських та 45 кандидатських дисертацій. Учні - професори М.Б.Маньківський, І.Ф.Криворучко, В.М.Слонімська. Нагороджений двома орденами Леніна, орденами Трудового Червоного Прапору, Знак Пошани, медалями.
МАРЗЕЄВ Олександр Микитович (1883-1956) - академік АМН СРСР (1944), доктор медичних наук (1935), професор (1940), заслужений діяч науки УРСР (1935). В 1911 р. закінчив медичний факультет Московського університету, удосконалював знання в лабораторії В.Г.Хлопіна. В 1922-1934 рр. завідував санітарно-епідеміологічним відділом Наркомздоров'я УРСР. Протягом 10 років (1931-1941) очолював створений за його ініціативою Український (Харків) науково-дослідний інститут комунальної гігієни, одночасно завідував кафедрою гігієни Українського (Харків) інституту удосконалення лікарів (1930-1941) і кафедрою комунальної гігієни Харківського медичного інституту (1934-1941). В 1941-1944 рр. - науковий керівник і завідуючий санітарно-гігієнічним відділом Казахського інституту епідеміології і мікробіології, завідуючий кафедрою епідеміології Алма-Атинського медичного інституту. З 1944 р. по 1956 р. - директор Київського науково-дослідного інституту комунальної гігієни, завідуючий кафедрою комунальної гігієни Київського державного інституту удосконалення лікарів (до 1946 р.) та Київського медичного інституту (до 1956 р.). Ініціатор створення і організатор в колишньому СРСР перших санітарно-епідеміологічних станцій. Першим в колишньому СРСР розпочав вивчення забруднення атмосферного повітря. Проведене ним вивчення водоймищ Донбасу було покладене в основу генеральної схеми його водопостачання та каналізування.На основі розроблених ним рекомендацій здійснювалась реконструкція і будівництво сіл, гідротехнічних споруд на Дніпрі та ін. Автор понад 130 наукових праць з різних проблем комунальної гігієни, в тому числі першого підручника з комунальної гігієни. Його ім'я присвоєне Київському науково-дослідному інституту загальної та комунальної гігієни. Нарогоджений урядовими нагородами.
МАЧЕРЕТ Євгенія Леонідівна (1929) - Заслужений діяч науки і техніки України (1989), чл.-кор. АМН України (1997), доктор медичних наук (1971), професор (1974), завідуюча кафедрою рефлексотерапії (1978). В 1955 р. закінчила Київський медичний інститут. В 1970 р. захистила докторську дисертацію "Застосування ехоенцефалографії в неврологічній практиці." Учениця проф. Д.І.Панченка. Автор 325 наукових праць, в тому числі 18 монографій та 12 учбових посібників. Науковий напрямок -проблеми цереброваскулярної патології, інфекційні враження нервової системи, захворюання периферичної нервової системи, функціональна діагностика, немедикаментозні методи діагностики та лікування. Під її керівництвом виконані 7 докторських та 26 кандидатських дисертацій. Учні - професори І.С.Зозуля, І.З.Самосюк. Президент Європейської Асоціації лазеропунктурі (1984), віце-президент Всесвітньої асоціації по акупунтурі, президент Українскої асоціації по акупунктурі та лазеротерапії, член бюро німецької, іспанської, австрійської, французької та італійської асоціацій по акупунктурі. Лауреат Державної премії України (1993), премії ім. В.К.Семінського (1991). Відмінник охорони здоров'я (1978).
МЕДВІДЬ Левко Іванович (1905-1982) - академік АМН Росії (1969), Заслужений діяч науки України (1965), доктор медичних наук (1961), професор (1962), організатор і перший завідуючий кафедрою гігієни і токсикології пестицидів (1968-1982). В 1927 р. закінив Вінницький хіміко-фармацевтичний інститут, в 1939 р. - Київський медичний інститут. Докторська дисертація "Гігієна пра при затосуванні ртутноорганічних фунгіцидів". Учень проф. Г.Л.Шкавери. Автор понад 200 наукових праць, в тому числі 7 монографій. Науковий напрямок - гігієна села і сільськогосподарської праці, організація охорони здоров'я, історія медицини,токсикоогія та безпека застосування пестицидів. Під його керівництвом виконані 20 докторських та 50 кандидатських дисертацій. Міністр охорони здоров'я України (1947-1952), директор Київського НДІ гігієни праці і професійних зах ворювань (1952-1964), Всесоюзного НДІ гігієни і токсикології пестицидів, полімерів та пластмас (1964-1982). Нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапору, Червоної Зірки, двома орденами Знак Пошани, медалями. Бібліографія: Гигиена труда по применению инсектофунгицидов в сельском хозяйстве. -М., 1958 Гигиена сельсохозяйственного труда:Руководство по гигиене труда.-М.,1961 Справочник по пестицидам (гигиена применения и токсикология).-К.,1977 Гигиена труда в сельскохозяйственном производстве.-М.,1981).
МІНЦЕР Озар Петрович (1940) - Заслужений діяч науки і техніки України (2000), академік Української академії інформатики (1992), Міжнародної академії інформатизації (1993), доктор медичних наук (1973), кандидат технічних наук (1965), професор (1976), завідуючий кафедрою медичної інформатики (1986). В 1963 р. закінчив Київський медичний інститут, в 1967 р. - радіофізичний факультет Київського державного університету. В 1973 р. захистив докторську дисертацію "Діагностика та прогнозування результатів оперативного втручання у хворих з набутими вадами серця за допомогою ЕОМ". Вихованець Київського НДІ серцево-судинної хірургії. Автор біля 400 наукових праць, в тому числі 16 монографій. Науковий напрямок - прийняття рішень і інформаційних технологій в медицині, медична кібернетика. Один з засновників школи медичної інформатики і медичної кібернетики. Організатор першої в країні кафедри медичної інформатики. Під його керівництвом виконані 16 докторських і 75 кандидатських дисертацій. Нагороджений медаллю, почесним знаком "Винахідник СРСР". Президент Асоціації "Медінформатика" (1990-1997). Декан факультету підвищення кваліфікації викладачів (1994).
МІХНЬОВ Анатолій Львович (1909-1970) - Заслужений діяч науки України (1958), доктор медичних наук (1949), професор (1950), завідуючий кафедрою терапії (з 1969 р. - кардіології) - 1949-1970. В 1934 р. закінчив Київський медичний інститут. В 1949 р . захистив докторську дисертацію "До питання про порушення тканинного вуглеводного та білкового обміну при захворюваннях печінки". Учень акад. М.Д.Стражеско. Автор понад 200 наукових праць, в тому числі 8 монографій. Науковий напрямок - порушення обміну речовин при захворюваннях внутрішніх органів. Під його керівництвом виконані 40 докторських та кандидатських дисертацій. Серед учннів - професори І.М.Ганджа, М.С.Заноздра, М.С.Говорова, Н.А.Гватуа, В.А.Пилипенко. Учасник Великої Вітчизняної війни. Нагороджений орденами Леніна, Червоної Зірки, двома орденами Знак Пошани, медалями.
МОСТОВИЙ Савелій Іванович (1916-1973) - Заслужений діяч науки (1970), доктор медичних наук (1963), професор (1964), завідуючий кафедрою оториноларингології (1964-1965). В 1941 р. закінчив медичний інститут. В 1963 р. захистив докторську дисертацію "Лікування хворих з метастазами раку гортані в лімфатичні вузли шиї". Учень проф. О.С.Коломійченка. Автор 126 наукових праць, в тому числі 7 монографій. Науковий напрямок - питання метастазування раку гортані у лімфатичні вузли шиї, бронхографічні дослідження при склеромі, патогенез і лікування хронічного тонзіліту. Учні - професори А.А.Лайко,Р.А.Абізов. Головний отоларинголог МОЗ України (1969-1973).
М'ЯСНИКОВ Віктор Георгієвич (1936) - Заслужений працівник народної освіти України (1993), доктор медичних наук (1987), професор (1989), завідуючий кафедрою фтизіатрії (1989). В 1960 р. закінчив Київський медичний інститут.В 1987 р. захистив докторську дисертацію "Хіміотерапія та її ускладнення у хворих на туберкульоз похилого та старечого віку". Автор 130 наукових праць, в тому числі дев'яти монографій та посібників (в спіавт.), семи свідоцтв та патентів на винаходи. Науковий напрямок - обмінні та імунні порушення у хворих на туберкульоз з супутними захворюваннями в процесі хіміотерапії. Проректор з наукової (1987-1991) та учбово-методичної (1991) роботи. Віце-президент асоціації хіміотерапевтів України (1997), заступник голови асоціації фтизіатрів і пульмонологів України (1989), член правління асоціації сімейних лікарів України (1977), заступник головного редактора журналу "Лікарська справа", член редакційних колегій журналів "Український пулмоноогічний журнал", "Український медичний часопис", "Антибіотики України".
НОВІКОВ Микола Васильович (1921-1988) - Заслужений діяч науки і техніки України (1983), доктор медичних наук (1963), професор (1964), завідуючий кафедрою травматології і ортопедії (1973-1988). В 1947 р. закінчив Київський медичний інститут. В 1963 р. захистив докторську дисертацію "Оперативне лікування зламів та несправжніх суглобів трубчатих кісток по методу автора". Учень проф. О.Г.Єлецького. Автор понад 140 наукових праць. Науковий напрямокрозробка оригінальних фіксаторів Новікова для остеосинтезу трубчатих кісток. Запропонував нові методи оперативного лікування звичного звиху плеча, заднього спонділодезу, періартриту плечового суглобу та інших ортопедичних захворювань суглобів. Під його керівництвом виконані одна докторська і 12 кандидатських дисертацій. Учасник Великої Вітчизняної війни. Нагороджений орденами Вітчизняної війни I ст., Слави III ст., 10 медалями.
ПАНЧЕНКО Дмитро Іванович (1906-1995) - заслужений діяч науки України (1951), доктор медичних наук (1941), професор (1946), завідуючий кафедрою нервових хвороб (1951-1978). В 1932 р. закінчив Військово-медичну академію. В 1941 р. захистив докторську дисертацію " Влияние пониженного давления на некоторые функции нервной системы человека". Учень проф.О.І.Асвацатурова. Автор більше 200 наукових праць, в тому числі 14 монографій. Науковий напрямок - патологія периферичної нервової системи. Описав синдром поєднаного враження судин головного мозку, серця і нижніх кінцівок (1941), діагностичні проби і методи дослідження захворюань нервової системи (феномен Будди,1940; модифікація нижнього симптому Барре,1941). Йому належить ідея створення першого біотрону. Під його керівництом виконані 19 докторських та 56 кандидатських дисертацій. Учні - професори П.В.Пронів, О.Р.Вінницький, О.А.Ярош, П.О.Перфілов, Є.Л.Мачерет, Ю.І. Головченко. Учасник Великої Вітчизняної війни, головний невропатолог ряду фронтів. Нагороджений орденами Жовтневої Ре волюції, Трудового Червоного Прапору (двома), Вітчизняної війни I ст., Червоної Зірки (двома), Знак Пошани, медалями. Головний невропатолог МОЗ України (1952-1964), голова Українського товариства невропатологів і психіатрів (1967), головний редактор журналу "Врачебное дело" (1960-1990).
ПИРІГ Любомир Антонович (1931) - академік АМН України (1992), чл.-кор. НАН України (1991), Заслужений діяч науки і техніки України (1992), доктор медичних наук (1978), професор (1988), завідуючий кафедрою нефрології (1995). В 1954 р. закінчив Львівський медичний інститут. В 1978 р. захистив докторську дисертацію "Еволюція гострого і хронічного гломерулонефриту". Учень проф.А.П.Пелещука. Автор 382 наукових праць, в тому числі 20 монографій і посібників, 23 методичних рекомендацій, 102 медико-публіцістичних статей. Науковий напрямок - організація нефрологічної допомоги, нефрокурортологія, патогенез, діагностика, лікування гломерулонефриту. Під його керівництвом виконанано 2 докторських і 18 кандидатських дисертацій. Народний депутат Верховної Ради України (1990-1994). Член Міжнародної асоціації нефрологів (1995), президент Української асоціації нефрологів (1982). Головний нефролог МОЗ України (1979-1993). Президент Всеукраїнського лікарського товариства (1990). Нагороджений орденом Знак Пошани (1986). Лауреат фонду Тараса Шевченка (1986). Відмінник охорони здоров'я.
ПИСЕМСЬКИЙ Григорій Федорович (1862-1937) - Заслужений діяч науки України (1935), доктор медицини (1904), професор (1913), завідуючий кафедрою акушерства та гінекології (1919-1937). В 1888 р. закінчив медичний факультет університету Св. Володимира. В 1904 р. захистив докторську дисертацію "К вопросу об иннервации матки". Учень акад. Г.Є.Рейна. Автор близько 70 наукових праць. Науковий напрямок - підсилення родової діяльності при її слабкості, способи та методи масового знеболення пологів та впровадження їх в практику родопомічі, боротьба з мертвонароджуваністю, ендогенна інфекція, профілактика і терапія післяродових захворювань, значення та застосування методів капіляроскопії при токсикозах вагітності. Засновник науково-практичної школи, основними напрямками якої стали питання проблеми раку та проведення масових онкопрофілактичних оглядів жінок, знеболення пологів. Один з організаторів колгоспних пологових будинків в Україні. З його науково-практичної школи вийшли багато відомих акушерів-гінекологів, 15 професорів (в тому числі академік АМН СРСР А.П.Ніколаєв, С.П.Виноградова, Ю.Я.Янкелевич,Є.Я.Ставська, В.М.Хмелевський, К.М.Жмакін) та 14 доцентів.
ПОЛІЩУК Микола Єфремович (1944) - Заслужений діяч науки і техніки України (1994), чл.-кор.АМН України (1997), доктор медичних наук (1986), професор (1991), завідуючий кафедрою нейрохірургії (1993). В 1969 р. закінчив медичний факультет Ужгородського університету. В 1986 р. захистив докторську дисертацію "Забій головного мозку в осіб різного віку". Учень акад. А.П.Ромоданова, проф. Г.П.Педаченка. Автор понад 250 наукових праць, в тому числі 11 монографій, 12 винаходів.Науковий напрямок -нейротравма, поєднана травма, патологія спинного мозку, хірургія цереброваскулярних розладів.Під його керівництвом виконані 18 кандидатських дисертацій. Народний депутат України, голова комітету Верховної Ради з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства (2002). Голова філії нейрохірургів м. Києва (1885). Відмінник охорони здоров'я, нагороджений медаллю.
ПРОДАНЧУК Микола Гергійович - Заслужений лікар України (1998), чл.-кор. АМН України (2003), доктор медичних наук (1993), професор (1995), завідувач кафедри гігієни та екології людини (1999). У 1978 р. закінчив Чернівецький медичний інститут. У 1993 році захистив докторську дисертацію на тему: "Організаційні, методичні та правові основи охорони здоров'я людини від потенційно небезпечних хімічних та біологічних факторів". Член методичної ради Міністерства науки і технологій "Здоров'я людини"; член експертної ради ВАК України, директор Інституту екогігієни і токсикології ім.Л.І.Медведя (1994), Голова Товариства токсикологів України (1999). Експерт ВООЗ (1993), член Правління Українського наукового товариства гігієністів, член методичної ради Міністерства науки і технологій "Здоров'я людини". Автор 277 наукових праць, в тому числі 2 монографій, 2 навчальних посібників, 1 підручника та 25 винаходів. Наукові праці Проданчука М.Г. стосуються фундаментальних проблем токсикології гігієни ксенобіотиків, вивчення віддалених наслідків їх дії на організм, сучасних та прогнозних тенденцій здоров'я населення України та шляхів профілактики впливу негативних факторів. Під його керівництвом захищені 4 докторських та 11 кандидатських дисертацій.
ПРОТОПОПОВ Віктор Павлович (1880-1954) - академік АН України (1945), Заслужений діяч науки (1945), доктор медичних наук (1920), професор (1920), завідуючий кафедрою психіатрії (1944-1954). В 1906 р. закінчив Петербурзьку Військовомедичну академію. В 1909 р. захистив докторську дисертацію "Про сполучено - рухливі реакції на звукові подразники". Вихованець патофізіологічної школи В.М.Бехтерєва. Автор 160 наукових праць, в тому числі 5 моногра фій. Науковий напрямок - паторфізіологія психозів. Під його керівництвом виконані 5 докторських і 5 кандидатських дисертацій. Найбільш відомі учні - проф. Й.А.Поліщук, Є.А. Рушкевич, П.В.Бірюкович. Нагороджений двома орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапору.
